Образ Катерини (з однойменної поеми Тараса Григоровича Шевченка)

Образ Катерини (з однойменної поеми Тараса Григоровича Шевченка)

Т.Г Шевченка завжди хвилювала доля української жінки, тому саме цій темі присвячено багато його творів. Це і "Тополя", і "Відьма", і "Слепая", і "Причинна". Поема "Катерина" також присвячена долі довірливої безправної української дівчини, несилої боротися зі складними життєвими обставинами.

Проста українська красуня-дівчина зустріла москалика, якого щиро полюбила. Вона вірила його гарним словам, мріяла про щасливе спільне майбутнє, навіть і гадки не маючи, що коханий може зрадити, обманути. Сама, щира і чесна, вона свято вірить, що почуття коханого до неї такі ж. Батьки намагаються застерегти доньку від біди, проте Катерина і слухати не хоче про щось погане. Коли прийшов час прощання, дівчина дає слово чесно дочекатися коханого і щиро дотримується обіцяного, не зважаючи на пересуди односельців. Та з народженням дитини приходить кара і для молодої мами, і для її стареньких батьків. Строга народна мораль і честь не дозволяють молодій збезчещеній дівчині залишитися в рідній домівці, бо на неї чекає довічна людська зневага. Взявши малого Йвасика, вона йде в світи шукати коханого, щоб із страшного тавра "покритка" стати коханою дружиною. Старі згорьовані батьки нічим не можуть допомогти своїй єдиній дитині. У них від болю крається серце, проте вони виряджають доньку із внуком з баьківської хати.

Катерина йде з малим сином битими шляхами, а її серце гріє думка, що знайде свого Івана і закінчаться її поневіряння. Проте, зустрівши зрадливого офіцера, який грубо її відштовхнув, вона не хоче вірити своїм очам і намагається показати йому маленького синочка. Коли зрадливець тікає, Катерина не виносить такої наруги. У неї немає сили боротися з таким поворотом подій, вона остаточно втратила віру. Залишивши малого сина на битому шляху, вона вчиняє найстрашніше- з відчаю кидається у річку.

Чи здригнулося серце у безсердечного батька, коли він впізнав у маленькому поводиреві Катеринині очі? Не знаю, чи колись заплаче зрадливий пан над долею свого нещасного сина, так як плаче над його долею поет.

page counter writing