Образ Катерини (з однойменної поеми Тараса Григоровича Шевченка)

Т.Г Шевченка завжди хвилювала доля української жінки, тому саме цій темі присвячено багато його творів. Це і "Тополя", і "Відьма", і "Слепая", і "Причинна". Поема "Катерина" також присвячена долі довірливої безправної української дівчини, несилої боротися зі складними життєвими обставинами.

Проста українська красуня-дівчина зустріла москалика, якого щиро полюбила. Вона вірила його гарним словам, мріяла про щасливе спільне майбутнє, навіть і гадки не маючи, що коханий може зрадити, обманути. Сама, щира і чесна, вона свято вірить, що почуття коханого до неї такі ж. Батьки намагаються застерегти доньку від біди, проте Катерина і слухати не хоче про щось погане. Коли прийшов час прощання, дівчина дає слово чесно дочекатися коханого і щиро дотримується обіцяного, не зважаючи на пересуди односельців. Та з народженням дитини приходить кара і для молодої мами, і для її стареньких батьків. Строга народна мораль і честь не дозволяють молодій збезчещеній дівчині залишитися в рідній домівці, бо на неї чекає довічна людська зневага. Взявши малого Йвасика, вона йде в світи шукати коханого, щоб із страшного тавра "покритка" стати коханою дружиною. Старі згорьовані батьки нічим не можуть допомогти своїй єдиній дитині. У них від болю крається серце, проте вони виряджають доньку із внуком з баьківської хати.

Катерина йде з малим сином битими шляхами, а її серце гріє думка, що знайде свого Івана і закінчаться її поневіряння. Проте, зустрівши зрадливого офіцера, який грубо її відштовхнув, вона не хоче вірити своїм очам і намагається показати йому маленького синочка. Коли зрадливець тікає, Катерина не виносить такої наруги. У неї немає сили боротися з таким поворотом подій, вона остаточно втратила віру. Залишивши малого сина на битому шляху, вона вчиняє найстрашніше- з відчаю кидається у річку.

Чи здригнулося серце у безсердечного батька, коли він впізнав у маленькому поводиреві Катеринині очі? Не знаю, чи колись заплаче зрадливий пан над долею свого нещасного сина, так як плаче над його долею поет.