Друзі пізнаються у біді

Друзі пізнаються у біді

Я згодна з цим твердженням, що саме у біді пізнаються справжні друзі. Як часто ми легко і невимушено словом "друг", "подруга" називаємо просто своїх гарних знайомих,а, часом, і малознайомих людей. Але недарма народна мудрість гласить про те, що якщо ти маєш хоч одного друга - ти вже щаслива людина.

Скільки про дружбу і про її зраду складено пісень, написано художніх творів.Можна все життя знати людину і вважати її своїм другом, а одної миті він відмовиться від тебе, засвідчивши, що взагалі тебе не знає. Такий промовистий приклад описаний в Біблії, коли апостол Петро у хвилину небезпеки тричі зрікся свого Учителя - Христа. І, навпаки, зовсі незнайома людина може у важку для тебе хвилину вчинити так, що ти із вдячністю пам'ятатимеш її все життя, навіть якщо більше її ніколи і не зустрінеш.

Є така подруга і в моєї матері. Познайомилися вони у лікарні, коли в обох були нелегкі життєві випробування - серйозна хвороба. Вцілому вони були знайомі трошки більше двох місяців,а потім тітонька Катя, так зовуть мамину подругу, змушена була виїхати за кордон. З тих пір вони більше не бачилися.Були лише деколи короткі телефонні розмови, а потім вони втратили зв'язок взагалі. Та моя мама ніколи про неї не забувала. Слава Богу, що існує така мережа, як інтернет. Вони зуміли знайти одна одну і навить розмовляти і по скайпу.

Часто,будучи випадковим свідком іх спілкування, я думаю: що могло їх поєднати на все життя, адже і в лікарні мама була багато разів і знайомих у неї там з'явилося чимало.Мабуть, біда і ще щось...яке важко пояснити.

Хоч моя матуся в житті пережила багато різних негараздів, проте я роблю висновок,що вона - щаслива людина.

Чи є у мене справжні друзі, про це важко поки що судити. Думаю, що є, а життя покаже.

page counter writing