Калина у бабусиному дворі

Калина у бабусиному дворі

У старих селах на Україні, мабуть, немає двору, де б не росла калина. Люди висаджували іі і на розі будинку, і біля криниці, і просто на подвір’ї, як кущ-оберіг від всього поганого.

Росте такий кущ і на подвір’ї моєї бабусі, батькової матері. Коли ми приїжджаємо до неї з міста, він завжди першим зустрічає нас: навесні- білим цвітом, влітку - зеленим листям, а восени і взимку - червономи кетягами.

Мабуть, недарма народне прислів’я гласить, що без верби і калини нема України. Калина не лише кущ,що своєю красою милує людське око, його ягоди і кора - цілющі. Напій, зроблений з ягід калини і меду,захистить взимку організм від застуди і високої температури, а настій з кори зупинить кровотечу. Недарма вона стала символом України, бо в старину скількох людей лікувала від недуги. А ще калину вплітали у дівочі вінки, нею до сьогодні прикрашають весільні короваї, вишивають її кетягами обрядові рушники.

А скільки легенд і переказів створив український народ про цей диво-кущ. Одна із них говорить про те, як дуже красива українська дівчина Калина, збираючи в лісі ягоди, побачила татарів, що сунули до села. Вона швидко побігла і попередила жителів. Відважно боролися українці, та сили були нерівні. Загинули жителі села, та і татарів полягло немало, бо про напад було попереджено. Щоб відомстити гордій і сміливій українці, вороги вивели іі на площу і відрубали голову. І на тому місці виріс дуже гарний кущ з червоними кетягами, немов символізуючи безневинно пролиту кров.

Нещодавно нашу сім’ю спіткало горе - не стало нашої бабусі. Та на згадку про неї залишився кущ калини. Він продовжує нас зустрічати на рідному подвір’ї, тільки тепер вже єдиним повноправним господарем...без бабусі...

page counter writing