Біографія Шевченко Т.Г.
9 березня (25 лютого за старим стилем) 1814 року в с.Моринці і сім'ї кріпаків - Шевченків народився син -Тарас Григорович. Трохи пізніше сім'я переїжджає жити у с.Кирилівку.
Батько малого Тараса чумакував. В основному він возив в різні міста України пшеницю, пізніше брав з собою і хлопчика. В дорозі на чумаків підстерігали різні небезпеки та хвороби, проїжджаючи через міста і села, чули і бачили багато цікавого. Пізніше свої враження письменник опише в своїх творах.
Коли Тарасику виповнилося лише дев'ять років, він залишився без матері. Батько одружується на вдові з трьома дітьми, а матір йому заміняє старша сестра.
Мачуха була недоброю до дітей Григорія. В одинадцятирічному віці хлопчик залишається і без батька.
Ще коли мати Тараса була жива, він навчався у сільського дяка. Швидко опанувавши читання і писання, найбільше захопився малюванням. Згодом це захоплення не дає йому спокою, і він шукає вчителя, хто б навчив його цій справі.
Після смерті старога пана Енгельгардта, маєток успадкував його позашлюбний син Павло Васильович і Тарасика беруть у панські покої козачком. Та молодий пан змушений по службі їхати у 1829 році до Вільно, забравши з собою і козачка. Він вже помітив неабиякий хист до малювання в малого кріпака, тому посилає вчитися його до Яна Рустема.
Згодом пана переводять у Санкт-Петербург, і Тарас мандрує з ним. Пан розумів, що мати гарного художника - це скарб, тому знов посилає Шевченка на навчання. Цього разу до Василя Ширяєва. Тарас тут не лише опановує секрети майстерності, а й бере участь як підмайстер у розпису Великого театру.
У Петербурзі доля зводить його з талановитим земляком І.Сошенком, який доклав чималих зусиль для викупу Тараса з кріпацтва: знайомить з К.Брюлловим, той малює портрет В.Жуковського, розіграють у лотерею, і кріпак Шевченко у 1838 році вільний. До цього процесу були залучені і інші передові люди того часу, яким не була байдужа доля талановитого хлопця: В. Григорович, О.Венеціанов, А.Мокрицький.
У ролі вільного слухача Шевченко вчиться в Імператорській Академії Мистецтв. Його учитель тепер - Карл Брюллов.
Тарас швидко опановує навчання, він вже визнаний майстром живопису і акварельного рисунка, малює картини і вже під час навчання нагороджений за них Академією трьома срібними медалями (1939,1940,1941 роки). Паралельно він цікавиться творами прогресивних західноєвропейських письменників, вивчає французьку мову, сам пише твори українською, а пізніше і російською мовами.
Перша збірка, що вмістила у себе вісім творів, під назвою "Кобзар" виходить у 1840 році.
У травні 1843 року Шевченко вперше приїжджає до України. Мандруючи разом з Є.Гребінкою українськими містами та селами, Тарас Григорович знайомиться з новими людьми , малює, записує народний фольклор, живе у князя Рєпніна. Повернувшись у лютому 1844 року до Петербурга, продовжує навчання в Академії Мистецтв. Закінчує у 1845 році і знову отримує право на поїздку в Україну.
Вдруге приїхавши на Украіну і подорожуючи ії просторами, захворів і пише свого славнозвісного "Заповіта" (1845). Знайомиться з членами Кирило-Мефодіївського товариства, відвідує їх засідання, а 5 квітня 1847 року заарештований за доносом і висланий в Петербург.
30 травня 1847 року його, із забороною писати і малювати, засилають солдатом в Оренбурзький корпус. Долаючи заборону, там Шевченко таємно малює і пише "Захалявну книжечку".
У травні 1948 року письменника зараховують у склад експедиції по вивченню Аральського моря, де він продовжує писати і малювати і з якої повертається у листопаді 1849 року.
Знову донос, арешт і у жовтні 1850 року заслання вже у Новопетровську фортецю, де пробув 7 років.
Його друзі добилися звільнення із заслання і 2 серпня 1857 року Шевченко вирушає з Новопетровська до Астрахані, Нижнього Новгорода, Москви, а потім Петербурга.
Третя поїздкаТараса Григоровича до України відбулася в 1859 році, де знову був заарештований і висланий до Петербургу.
У січні 1860 року виходить нове видання "Кобзаря". Шевченку присвоюють звання академіка гравюри.
Наприкінці 1860 року поет важко захворів, а 10 березня (26 лютого) 1861-го помер. Був спочатку похований на Смоленському кладовищі в Санкт-Петербурзі, а потім його останки перепоховали на Чернечій горі біля Канева.
Т.Г.Шевченко зробив неоціненний вклад у розвиток української літератури, культури та історії.
Твори Шевченко Т.Г.
Катерина
І мертвим, і живим, і ненародженим
Кавказ
Наймичка
