Біографія Нечуй-Левицький І.С.

Іван Семенович Нечуй-Левицький

Іван Семенович Нечуй-Левицький народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблеві(Черкащина), у сім'ї прогресивного сільського священника, який захоплювався історією, фольклором,літературою. Семен Степанович Левицький мав бібліотеку, навчав грамоті дітей своїх парафіян,тому і своєму сину батько теж дав початкові знання. Мати,Ганна Лук'янівна,вихованка панянського монастиря, також мала неабиякий вплив на навчання та виховання сина. Вона привила йому любов до усної народної творчості, навчила любити рідну українську мову. Баба Мотря, Іванкова нянька, теж допомогла полюбити народні казки, прислів'я, щедрівки, колядки. Всі ці надбання майбутній автор пізніше використає в своїй творчості, а гумор, який він успадкував від матері, зробить його твори шедеврами.
У 1847 році Івана віддають на навчання у Богуславське духовне училище, навчання у якому він пізніше порівняє з Дантовим пеклом і відіб"є охоту в майбутньому стати священником.
З 1853 по1859 рік І. Нечуй-Левицький закінчує духовну семінарію і продовжує навчання у Киїській духовній академії. В той час, після закінчення таких закладів, його чекала перспективна духовна кар'єра, проте юнак вирішив відмовитися від сану священника. Він захоплюється літературою, цікавиться суспільним життям, вивчає іноземні мови, передплачує передову пресу.
У 1865 році Нечуй-Левицький закінчує духовну академію і йде учителювати.Незважаючи на те, що він отримав звання магістра богослов'я, від кар'єри священника остаточно відмовляється.
На протязі двадцяти років( з1865 по 1885) він навчає учнів історії, риторики, географії, російської мови та літератури у Полтавській духовній семінарії,Каліші ( Західна Україна), Седлеці ( Польща),Кишеневі.
Перша повість І. Нечуя-Левицького "Дві московки" була надрукована у 1868 році, коли авторові було вже тридцять років. А вже в послідуючі роки з-під його пера виходить ціла низка творів, присвячених життю простих людей. Це і "Бурлачка", і "Микола Джеря", і "Старосвітські батюшки і матушки" та інші. Але вершиною його неординарної майстерності є повість "Кайдашева сім'я". А цикл оповідань про бабу Палажку і бабу Параску, є вершиною народного гумору та дотепності.
У 1874 році побачив світ його роман "Хмари", у 1890-му роман-хроніка "Над Чорним морем". Крім романів І Нечуй-Левицький друкує повісті, статті, оповідання. Цікавиться театром, тому пише і драматичні твори.
Працюючи в Молдавії, не приховує своїх своїх негативних поглядів щодо політики російського царату. Із-за цього у нього починаються прикрощі на роботі і за ним встановлюється таємний нагляд.
У 1885 році письменник йде у відставку і переїжджає до Києва, щоби повністю присвятити себе творчій діяльності.
Він продовжує писати художні твори, історико - популярні нариси,видає книги з граматики української мови.
Незважаючи на багатющий творчий доробок, останні роки життя він доживає в голоді і нестатках. Помирає Іван Нечуй-Левицький 15 квітня 1918 року у Дехтярівському будинку для престарілих людей у 80-річному віці. Поховали великого майстра пера на Байковому кладовищі.

Твори Нечуй-Левицький І.С.

page counter library