Біографія Багряний І.

Багряний І.

Іван Павлович Лозов'ягін народився 2 жовтня 1906 року в с.Куземин (Сумщина) в робітничій родині. Його батько працював малярем.
У десятирічкному віці хлопчика віддають на навчання до Охтирської церковно-парафіяльної школи, яку він закінчив у 1916 році.
На його долю випало пережити спочатку українсько-російську війну, а потім і громадянську. Важкими спогадами в пам'яті залишилося те, коли на його очах більшовики вбили дядька, що воював у війську Симона Петлюри, і 92-річного однорукого діда-пасічника, в якого жив хлопчик. А ще один дядько не повернувся із Соловків. Ці події зародили в душі письменника спротив ще з самого дитинства.
У 1916 - 1920 роках Багряний закінчує вищепочаткову школу, у 1922 - 1923 роках навчається в Краснопільській художньо-керамічній професійній школі.. З 1926 по 1930 рік продовжує навчання у Київському художньому інституті, але диплома захистити йому не дозволили через політичну неблагонадійність. Навчаючись в інституті, захоплюється літературою, пише антирежимні твори.
Його літературна кар'єра розпочалася у 1926 році, і вже в 1929-му Іван Лозов'ягін має три виданих книжки і тавро "антисовєтського" письменника. У 1927-му виступає з цікавими прозаїчними творами.
Активна робота на протязі двох років (1928-1930), і в результаті цього була видана збірка оповідань "Крокви над табором" (1930).
У 1932 році Івана Лозов'ягіна заарештовують у Харкові прямо на вулиці, рік триває слідство, його звинувачують в тому, як він пише проправлячий режим, а в 1933-му він отримує вирок: 5-річне ув'язнення в таборах БамЛАГУ. У 1936 році Багряний тікає з в'язниці, добирається додому, а тут знову...арешт. Близько двох з половиною років йому прийшлося сидіти у тюрмі і з них 83 дні - у камері смертників. Стан здоров'я ув'язненого був загрозливим, тому у 1940 році його відпустили, без права виїзду з Охтирки. Влаштовується працювати у драмтеатр декораторомі.
Під час війни Багряний записується в народне ополчення, проте залишається в окупації, а вже в 1942 році німці заносять його ім'я в список для розстрілу.
Взимку 1943 року Охтирка була визволена і Багряний мобілізовується в армію. Проте по дорозі на фронт ешелон розбомбили і він знов повертається додому.
Над Багряним знов нависла загроза арешту, ним серйозно зацікавилися НКВДисти,тому Іван Петровіич забирає рукописи і їде спочатку до Києва, а потім до Львова. Тут він деякий час співпрацює з членами УПА, займається творчою діяльністю, пише свої славнозвісні " Тигролови".
У 1944 року німці висилають письменника з України в німецький табір для остарбайтерів під Берліном, звідки він тікає спочатку в Австрію, а в 1946 році в Баварію, в містечко Новий Ульм. Саме тут було дуже багато українців, які боялися повертатися додому із-за переслідувань. В Новому Ульмі Іван Багряний жив до кінця свого життя і вів бурхливе творчу діяльність: засновує газету,створює осередок МУРу, обирається головою Української Національної Влади. Крім того, пише і видає багато своїх прозових творів,віршів, п'єс, сатиричну поему, а також романи "Сад гетсиманський"(1950), "Огненне коло"(1953), "Маруся Богуславка" (1957), "Людина біжить над прірвою" (1965). А також перевидає "Тигролови", пише для дітей.
25 серпня 1963 року І.Багряний помер, похований в Новому Ульмі.
Визнання до творів Багряного прийшло після розвалу Радянського Союзу. У 1992 році письменника посмертно було нагороджено Шевченківською премією.

Твори Багряний І.

page counter library